Підвищення енергоефективності національної економіки – одне із стратегічних завдань сьогодення. Наразі енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) України у 2-3 рази вища, ніж в економічно розвинутих країнах.
Це є наслідком різних причин, зокрема, діючої структури виробництва, де переважають енергоємні галузі, такі, наприклад, як чорна металургія, хімічна промисловість. Переважна частина основних виробничих фондів в Україні морально та фізично застаріли і тому вони не відповідають сучасним вимогам, що стосуються сучасних критеріїв енергоефективності. Відтак неефективне використання енергоресурсів в промисловому виробництві, на транспорті, в житлово-комунальному секторі – серйозна проблема, яка потребує невідкладного розв’язання на державному рівні. Проблема набуває ще більшої актуальності в контексті чергового підвищення російським „Газпромом” ціни на природний газ до $179,5 за тис. куб. м. для України з 2008 року.
Найбільш складана ситуація склалась у вітчизняній комунальній теплоенергетиці. Велика частина населення міст проживає в багатоквартирних панельних будинках, побудованих в період, коли необгрунтовано низькі ціни на енергоносії поєднувалися з вимогами прискорення будівельних робіт, зменшення вартості, скорочення матеріалоємності і трудоємності будівництва. Системи опалювання в цих будинках не мають яких-небудь пристроїв для регулювання. Втрати енергії в будинках, побудованих 20-30 років тому, величезні. Житло забудови 90-х років минулого століття має дещо вищий рівень теплозахисту, але і він не може розглядатися як достатній з урахуванням сучасних вимог до теплоізоляції будівель.
|