Світовий досвід та вітчизняні підходи

Протягом кількох останніх десятиліть розвинені країни приділяють особливу увагу проблемам енергозбереження та енергоефективності. Поштовхом до цього стала світова енергетична криза 70-х років, наприкінці 90-х проблема глобальної зміни клімату викликала необхідність перегляду принципів енергетичної політики. Попри неоднаковість провідних концепцій енергозбереження, шляхи та етапи розв’язання енергетичних проблем є спільними для більшості країн, в тому числі й для України.

Про це йшлося 23 квітня на міжнародній науково-практичній конференції «Енергоефективність у житловому секторі – світовий досвід та можливості його застосування в Україні», організованій Міністерством з питань житлово-комунального господарства та Академією наук України.

Віталій Гайдук, керівник групи радників Прем`єр-міністра України, який взяв участь у роботі заходу, підтвердив готовність Уряду взяти до уваги рекомендації конференції із запровадження механізмів енергоефективності в ЖКГ, адже сьогодні це один з актуальних напрямків роботи нового Уряду.

Нова міжнародна енергетична політика ставить три головні мети: мінімізація ризику, захист клімату та стійкий економічний розвиток. Для їх досягнення необхідно:

-економне використання невідновних енергоресурсів (енергозбереження);
-ефективне використання енергії, націлене на скорочення витрат у процесі генерування, передачі та споживання (енергоефективність);
-збільшення використання відновлювальних (альтернативних) енергоресурсів та стимулювання пошуку нових джерел енергії.

Міжнародний досвід свідчить, що реалізація програм енергоефективності вимагає високого рівня економічного розвитку. Тому, незважаючи на досить тривале декларування посиленої уваги до енергоефективності, зокрема, в Україні, реальні її досягнення залишаються незначними. Показник енергетичних витрат на виробництво одиниці ВВП в Україні залишається невиправдано високим – в середньому у 3-5 разів вищим, ніж у розвинених країнах.

Житлово-комунальне господарство у різних країнах споживає від 25% до 40% енергоресурсів. Тому ЄС у 2000-ому році ухвалено довгострокову Програму сприяння енергетичній ефективності, ініціатором якої була Німеччина, що мала успішний досвід щодо зниження енергоспоживання в будинках на 25 %. Директива ЄС від 2002 року щодо енергетичної ефективності будинків визначила методологію розрахунку енергетичної ефективності , якої мають дотримуватись держави-члени ЄС. Енергетична ефективність будинку враховує: кліматичні параметри, теплоізоляцію будинку, технічні характеристики та устаткування, внутрішній мікроклімат, що впливають на потребу в енергії.

На конференції було представлено досвід Румунії, Болгарії та Чехії в реалізації проектів енергоефективності будівель та національні підходи до їх впровадження.

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України визначило енергозбереження та сприяння розвитку енергоефективності у житловому секторі одним із стратегічних напрямків роботи.

На думку Міністра Олексія Кучеренка, сьогодні потрібні важелі впливу на ситуацію, що склалася з енергоефективністю у житлово-комунальному господарстві, які передбачають «кнут» і «пряник». Під час реформування, «кнутом» стає інститут незалежного державного регулятора, який регулюватиме тарифоутворення, матиме вплив на природні монополії через механізми ліцензування. «Пряник» - це закріплене законодавством державне фінансування – компенсація відсоткових ставок по кредитах і часткове покриття тіла кредитів, взятих підприємствами ЖКГ на запровадження енергозберігаючих технологій, як, наприклад це зроблено у Польщі.

Безповоротна фінансова допомога, з огляду на досвід роботи попереднього уряду, довела свою безперспективність. Статистика свідчить, що хоча на ЖКГ протягом двох років було спрямовано 3,7 млрд. грн., всі показники діяльності підприємств (втрати води, тепла тощо) лише погіршилися. Розслідування, яке розпочинає нині контрольно-ревізійний відділ Міністерства, вже засвідчує, що таке витрачання державної допомоги веде лише до стимулювання безгосподарності і корупції.

Інституційна реформа житлово-комунальної галузі, окрім регулятора, передбачає також запровадження житлово-комунальних інспекцій, які відстежуватимуть відповідність наданих послуг запровадженим державним стандартам та застосовуватимуть санкції до надавачів неякісних комунальних послуг. Діяльність саме цих інститутів,- переконаний Міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко, - спонукатиме надавачів і споживачів житлово-комунальних послуг взятися за економію енергоресурсів в котельнях, мережах, проведення енергоаудиту і врешті решт кампаній з підвищення енергоефективності будівель.

У проекті нової «Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки», розробленої Міністерством, зазначено, що одним із завдань галузі є оптимізація ресурсоспоживання у житловому фонді (забезпечення впровадження побудинкового обліку споживання та регулювання комунальних послуг, удосконалення фінансових механізмів залучення коштів для підвищення енергоефективності будинків). В результаті вжитих заходів має бути досягнуто зниження протягом 5 років використання енергоресурсів у комунальній енергетиці та житлових будівлях на 30%.

Серед із нових підходів Міністерства до розв’язання проблем енергоефективності у житловому секторі є врахування соціального аспекту політики енергозбереження. На конференції директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова навела дані досліджень з питань формування у населення відповідальності за власне життя. Зокрема, в останні два роки збільшується кількість громадян різного віку й соціального статусу, які вважають що саме держава відповідає за якість їхнього життя та добробут. Одним із чинників, що впливають на формування такої думки, є регіональне формування тарифів на житлово-комунальні послуги, в основі якого політичні мотиви, пов’язані з бажанням місцевої влади добитися прихильності широких верств населення.