Діяльність Міністерства з питань житлово-комунального господарства України протягом І півріччя 2008 року була спрямована на виконання завдань Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» та Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2008-2012 роки.
28 серпня відбулось засідання колегії Мінжитлокомунгоспу України, на якому розглядалося питання «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства України у І півріччі 2008 року». Колегія Мінжитлокомунгоспу України відзначає, що за перше півріччя поточного року в цілому забезпечено розроблення та впровадження нормативно-правових актів з питань формування житлової політики, орієнтованої на потреби людини та її можливості, формування та стимулювання ефективного власника житла, запровадження системи державного регулювання діяльності природних монополій у сфері тепло-, водопостачання і водовідведення, модернізації комунального господарства та інших пріоритетів.
Нормативно-правове забезпечення реформування житлово-комунального господарства
У першому кварталі поточного року було проаналізовано причини незадовільного стану виконання першого етапу Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 -2010 роки, затвердженої Законом України від 24.06.04 №1869-IV та підготовлено проект Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2008-2012 роки», який широко обговорювався у суспільстві та 16 липня 2008 року був схвалений Кабінетом Міністрів України.
За звітний період Міністерством підготовлено та прийнято Кабінетом Міністрів України низку рішень, спрямованих на поліпшення рівня житлово-комунального обслуговування та регулювання діяльності суб’єктів господарювання у цій сфері, зокрема:
«Про реалізацію статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 25.04.08 № 440;
«Про оснащення житлового фонду приладами обліку і регулювання споживання води і теплової енергії» від 11.06.08 № 838-р;
«Про схвалення Концепції розвитку системи державного регулювання суб'єктів природних монополій на ринку комунальних послуг» від 09.07.08 № 932-р.
Тенденції у запровадженні інституту ефективного власника житла
Запровадження ефективних форм управління житловими будинками це, насамперед, створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, керуючих житловим фондом компаній – замовників житлово-комунальних послуг, запровадження інституту управляючих будинками, створення органів самоорганізації населення – будинкових, вуличних, квартальних комітетів, тощо.
Незважаючи на те, що близько 95% житла приватизовано, і надалі має місце монополія комунальних ЖЕКів, які суміщають функції управління і господарської діяльності на ринку послуг з утримання багатоквартирних будинків.
Ситуація може кардинально змінитися, якщо кожний багатоквартирний будинок матиме реального господаря – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або призначеного управителя (для тих будинків де такі об’єднання не створені). Отже одним із основних завдань у житловій сфері є залучення і зацікавлення населення до управління своїм майном та до його збереження.
Процес створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків розпочався у 1995 році і станом на 01.07.2008 року в Україні налічується 7866 об’єднань, що становить 10,1 % житлових будинків країни, які мають п’ять і більше поверхів. За звітний період було створено 811 ОСББ, що перевищує на 240 одиниць (26%) кількість об’єднань, створених за аналогічний період попереднього року.
Разом з тим, зберігається тенденція щодо погіршення технічного стану наявного житлового фонду країни, значна частина якого потребує теплової санації та реконструкції. Витрати на капітальний ремонт житлового фонду хоча і збільшились на 8,8% в порівнянні із зазначеним показником за попередній рік, але склали лише 27 відсотків від потреби.
Незважаючи на позитивні тенденції створення ОСББ в країні, зазначений процес відбувається повільно і не має вирішального впливу на формування ринку послуг з управління житловим фондом.
У І півріччі простежується тенденція до зменшення кількості залучених на конкурсній основі до утримання житлового фонду приватних підприємств. Це свідчить про недостатню активність створення у країні конкурентного середовища.
До основних проблем, що стають на шляху сталого розвитку житлового господарства та стримують проведення реформи у зазначеній сфері, необхідно віднести:
- незадовільний технічний стан житлового фонду, значна кількість якого віднесена до аварійного та ветхого;
- недостатнє фінансування капітального ремонту, що становить лише 27 % від потреби;
- незадовільний технічний стан ліфтового господарства, де майже кожен третій ліфт відпрацював встановлений термін експлуатації і потребує модернізації або заміни.
- незадовільні темпи створення ефективного власника житла – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, які охоплюють лише 10,1 % багатоквартирного житлового фонду країни;
- недостатній рівень створення конкурентного середовища на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що характеризується низькою кількістю залучених на конкурсних засадах приватних підприємств;
- відсутність законодавчої бази для запровадження послуг з управління житлом тощо.
Законодавче та нормативно-правове забезпечення житлової політики у І півріччі поточного року - внесено Міністерством та прийнято Урядом:
- постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення тимчасових мінімальних норм забезпечення соціальним житлом» від 19.03.2008 № 219;
- постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України „Про житловий фонд соціального призначення» від 23.07.2008 № 682.
Міністерством внесено на розгляд до Кабінету Міністрів України проект нової редакції Житлового кодексу України, в якому сформовані основні засади державної житлової політики, орієнтованої на потреби громадян.
Шляхи вирішення проблемних питань у сфері водопровідно-каналізаційного господарства
Сучасний стан централізованих систем водопостачання та водовідведення України характеризується як кризовий.
Знос основних фондів у підгалузі сягає 62,2%. У 260 населених пунктах питна вода подається споживачам з відхиленнями за окремими показниками від вимог чинного стандарту. Найбільш напружений стан з якістю питної води зберігається в населених пунктах Донецької, Запорізької, Луганської, Одеської, Херсонської областей.
Забезпечення населення України якісною питною водою визначено як пріоритетний напрям розвитку підгалузі.
У I півріччі 2008 році Міністерством опрацьовано низку питань, пов’язану із проблемою якості питної води в Україні, яка обумовлена як незадовільним екологічним станом джерел водопостачання, так і зношеністю основних фондів централізованих систем водопостачання, застосуванням застарілих технологій кондиціювання питної води тощо.
Зазначені проблеми та шляхи їх вирішення розглядались на засіданнях Міжвідомчої комісії з питань виконання Загальнодержавної програми „Питна вода України” на 2006-2020 роки, Міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо надання тимчасових дозволів на реалізацію питної води з відхиленням від вимог нормативного документа, Ліцензійної комісії з питань ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, семінарах.
На даний час Міністерством розробляється низка нормативно-правових, державних стандартів та відповідних методичних документів актів із зазначених питань.
Значною проблемою у сфері водопостачання і водовідведення залишається надмірне та неефективне використання матеріальних і енергетичних ресурсів підприємствами. Енергетична складова у собівартості питної води та очищених стічних вод в середньому по Україні сягає 50%, а споживання електроенергії у водопровідно-каналізаційному господарстві становить понад 5,0 млрд.кВт.год. Через застаріле обладнання, роботу насосних станцій в неоптимальному режимі та втрати питної води під час її транспортування та розподілу непродуктивні витрати електроенергії в середньому по країні складають понад 25%.
Теплопостачання
Спостерігається деяке покращення технічного стану об’єктів теплопостачання. Проте, із загальної кількості установлених котлів 23,7% (69,8 тис.од.) експлуатується понад 20 років (у минулому році цей показник становив 25%). Загалом по країні 14,5% теплових мереж (5,2 тис.км) проти 15% у минулому періоді не відповідають вимогам технічної експлуатації.
Триває скорочення рівня використання потужностей існуючих джерел теплогенерації.
Вирішення цих проблем доцільно здійснювати шляхом оптимізації систем теплопостачання населених пунктів, тобто оптимального поєднання централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного, що відповідає принципам державної політики у сфері теплопостачання, визначеним статтею 6 Закону України „Про теплопостачання”.
Благоустрій та комунальне обслуговуванняВажливою подією у сфері благоустрою цього року стало перше проведення Весняної толоки з озеленення та благоустрою країни відповідно до Указу Президента України від 03.03.2008 року. За узагальненою інформацією, в акції прийняло участь понад 19 тис. населених пунктів України, за результатами якої створено 3113 одиниць нових парків та скверів; впорядковано 53813,0 га територій парків та скверів; висаджено саджанців понад 19 млн. дерев та біля 2 млн. кущів; прибрано сміття з громадських територій площею біля 2 млн. куб м.; ліквідовано понад 25 тис. од. сміттєзвалищ на прибудинкових територіях. За час проведення Весняної толоки використано коштів на суму 871,4 млн. грн., із яких 29,6 млн. грн. позабюджетні кошти.
Міністерством проведено черговий всеукраїнський конкурс «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку», на останньому етапі якого прийняло участь 56 населених пунктів.
З метою визначення системних недоліків у сфері благоустрою та комунального обслуговування у першому півріччі поточного року з виїздом на місце здійснено відповідні перевірки. За їх підсумками встановлено, що в більшості населених пунктів не виконуються вимоги Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а саме: не розробляються та не затверджуються правила благоустрою органами місцевого самоврядування, якими повинні установлюватись порядок та утримання територій об’єктів благоустрою; не проводяться конкурси для суб’єктів господарювання на утримання об’єктів благоустрою та не поодинокі випадки коли об’єкти благоустрою залишаються безхозними.
У сфері поховання та похоронної справи до системних порушень можна віднести порушення правовідносин між ритуальною службою та суб’єктами господарювання інших форм власності.
Залишається багато проблемних питань у сфері поводження з побутовими відходами: органи місцевого самоврядування не розробляють місцеві програми поводження з побутовими відходами. Особливо це стосується полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ, впровадження роздільного збору побутових відходів та сучасних технологій, створення привабливості інвестиційного клімату у цій сфері.
У ряді регіонів донині не затверджено сесіями обласних рад регіональні Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства, не своєчасно та не в повному обсязі надається Міністерству інформація про стан їх виконання, що суттєво гальмує реформаційні процеси в галузі.
Фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунального господарства
Фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунального господарства залишається нестабільним
За підсумками І півріччя 2008 року сума збитків складає 1,6 млрд. гривень. Найбільші обсяги збитків на підприємствах комунальної теплоенергетики (873,9 млн. грн.) та водопровідно-каналізаційного господарства (417,5 млн. грн.).
Обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємств галузі з початку року збільшились на 5,1% і на 12,6% та складають 4,5 млрд. грн. і 10,3 млрд. грн. відповідно.
Не забезпечено повністю своєчасної виплати заробітної плати працівникам галузі (борг із заробітної плати становить 31,8 млн. гривень).
Підприємства комунальної теплоенергетики лише на 56% розрахувалися за спожитий природний газ. Рівень розрахунків підприємств водопровідно-каналізаційного господарства за спожиту електроенергію становить 79%.
Енергозбереження у житлово-комунальному господарствіВ умовах сьогодення в Україні близько 25 % всіх енергетичних ресурсів, що споживаються, використовуються у житлово-комунальному господарстві. Водночас витрати енергоресурсів на одного мешканця житлового фонду в країні у 2,5-2,7 рази вищі, ніж у країнах Європейського співтовариства. Це при тому, що Україна є енергетично залежною країною.
У зв’язку з різким підвищенням цін на природний газ проблеми енергозбереження набувають сьогодні, як ніколи, особливого значення.
Економія паливно-енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві є одним із приоритетних завдань реформування галузі.
На виконання положень Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки проводились аналітичні дослідження ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у галузі та розпочато розроблення проекту Галузевої програми з енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному господарстві.
Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та стимулювання впровадження енергоефективних проектів в житлово-комунальному господарстві може бути досягнуто за рахунок поєднання принципів державного регулювання та ринкових механізмів, а саме шляхом:
- обов’язкового проведення енергоаудиту об’єктів житлово-комунального господарства;
- стимулювання виконання енергоефективних проектів в будинках та на інших об’єктах житлово-комунального господарства за рахунок залучення банківського кредитування та інших недержавних джерел фінансування шляхом покриття державою 25 % вартості енергоефективного проекту після його впровадження;
- створення системи енергетичного менеджменту в житлово-комунальному господарстві.
На виконання Указу Президента України від 28.12.07 №1324 «Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг» Міністерством ведеться робота з розроблення проекту Закону України «Про енергоефективність у житлово-комунальному господарстві».
