- Конкуренція, яку можна вважати одним з каталізаторів розвитку ринкового середовища, схоже, важко приживається у вітчизняній житлово-комунальній галузі. Що стоїть на заваді? Чому реформування ЖКГ відбувається через силу? На ці запитання відповідає Олексій Кучеренко, Міністр з питань житлово-комунального господарства України.

- Те, що ми спостерігали до цього часу, можна назвати лише певним еволюційним процесом нормативно-правової бази, яка має регулювати відносини в ЖКГ. Практично ні в кого не залишилось сумнівів, що  подальше пробуксовування в реформуванні галузі небезпечне для майбутнього країни. Формально процес реформування ЖКГ почався ще 12 років тому. І у разі його нормальної організації можна було б вже давно мати абсолютно інший стан ЖКГ. Але будь-яке системне рішення передбачає спочатку аналіз ситуації. Такого аналізу, на мій погляд, зроблено не було. ЖКГ не  реформувалось, було більше лише розмов на цю тему. Тому треба ще раз дуже пильно передивитися, що було зроблено за ці роки і проаналізувати: чому заплановані в попередніх програмах заходи виявилися не в змозі змінити ситуацію на краще. 

Найближчим часом ми плануємо підготувати дуже важливий  документ, який називатиметься „Нова житлова політика України”. Сподіваюсь, що запропоновані в ньому концептуальні підходи у розв’язанні  проблеми забезпечення громадян якісним і доступним житлом матимуть суспільну підтримку. Роботи буде багато, але я і мої колеги віримо, що вона буде виконана успішно.

- На чому базується Ваша впевненість?

- Важливим моментом при реалізації будь-яких планів є контроль за їх виконанням. Коли чіткого контролю немає, то розмови про реформування - не що інше, як марнування часу. Тому ми маємо негайно розробити систему об’єктивних критеріїв реалізації програми реформування житлово-комунального господарства країни.

Заради справедливості слід зауважити, що програми реформування ЖКГ, втілити в життя які намагалися попередні уряди, містять багато правильних і корисних для розвитку галузі та задоволення потреб споживачів положень, хоча і грішать відсутністю системного погляду. Ось чому чимало чинників, що обумовлюють ефективність реформування галузі, залишилися актуальними і на сьогоднішній день.

Хочу запевнити громадян України, що команда фахівців, яка разом зі мною прийшла працювати в Міністерство з питань житлово-комунального господарства, зробить все від них залежне для того, аби галузь повернулася обличчям до людей. Йдеться, зокрема, про впорядкування тарифів, реалізацію програм реконструкції застарілого житлового фонду і будівництво нового житла,  доступного для різних верств населення. Ми маємо налагодити ефективне управління в галузі виробництва і надання  якісних житлово-комунальних послуг, демонополізувати житлово-комунальний сектор та створити умови для розвитку конкурентного середовища.  

- Як відомо, з 1 січня цього року ціна на природний газ зросла. Як це позначиться на житлово-комунальних тарифах для населення?

- Питання ціни на газ є одним з найболючіших і не тільки для населення, а й для економіки України загалом. Відповідне рішення прийматиметься Урядом на базі аналізу реального газового балансу України та цінових пропозицій як щодо російського газу, так і газу внутрішнього видобування.

Моя особиста точка зору – ця проблема повинна розв’язуватися і в стратегічному, і в тактичному планах. Тактичний – це мінімізація певних ризиків, додаткового навантаження на населення в період опалювального сезону. Щодо стратегічного - на жаль, ми знаходимося у певному тупику, то ж треба досить радикально змінювати підходи до ціноутворення на енергоносії, насамперед на газ.

Основним чинником впливу на цінову політику у нас є подорожчання газу, енергоносіїв на світових ринках. Інший чинник - стратегія розвитку вітчизняної газодобувної галузі і, відповідно, ціни на газ внутрішнього видобування.

Мене непокоїть також і різниця в цінах на газ для населення, яке користується індивідуальним опаленням, та для підприємств теплокомуненерго. Вона є дуже небезпечною для цих підприємств і ставить споживачів їхніх послуг, а отже, і їх самих, у в нерівні умови відносно тих, хто користується індивідуальними системами опалення, питання встановлення якого, до того ж, спірне і неоднозначне. Причому тут йдеться про великі ризики і загрози для подальшого існування систем централізованого теплозабезпечення загалом. Це підтверджується аналізом, зробленим і вітчизняними, і зарубіжними фахівцями.

Міністерство жорстко контролюватиме цінову і тарифну політику в житлово-комунальному господарстві. Ми готуємо відповідні документи для того, щоб одержати важелі впливу на ситуацію, щоб ми могли перевірити будь-який тариф як у сфері природних монополій, так і у сфері конкурентного ринку. Й сказати: так, це об`єктивний тариф чи ні, це не об`єктивний тариф. І не тільки ціни, ще й якість послуг, ще й умови надання цих послуг. В нормативній ситуації, яка існує, міністерство виступає в ролі спостерігача й не впливає на тарифну політику. Це повинно бути змінено відповідно до двох указів Президента – „Про регулювання природних монополій” та  „Про концепцію ціноутворення в житлово-комунальному господарстві”.