Що «рвоне» наступним у дуже запущеному житлово-комунальному господарстві? З цим запитанням заходили до залу члени ради, які краще за інших розуміють, що очікує місто, якщо зима раптом покаже свою сувору вдачу. Коли депутати, мери та міністри намагалися знайти відповідь на це запитання, в них прокидався Кафка, і від футурологічних картин буквально морозом проймало.

«Якщо, не приведи Господи, — підбив підсумок розмови один із виступаючих, — у місті всього на п’ять днів відключиться електрика, газ чи каналізація, кияни довідаються, як виглядатиме місто після війни. Чорнобиль здаватиметься легким переляком». До речі, дуже ймовірно, що всі біди в комунальному господарстві можуть статися одночасно! І якщо жителів Алчевська вдалося врятувати, то лише тому, що містечко порівняно невеличке й туди було стягнуто сили з усіх регіонів країни. Та коли щось подібне станеться в столиці чи, наприклад, у Дніпропетровську, то краще навіть не фантазувати — мало не буде нікому.

Найдраматичніше в цій істо­рії те, що в головному кошторисі країни на 2009 рік бюджетні ресурси розподілено таким чином, що подібна апокаліпсична картина цілком ймовірна не в одному місті України. У проекті цього най­важливішого документа відрізали гарненьку скибку аграрному сектору. Не знаю, що реально одержать від цієї щедрості фермери, але ціни на продовольчі товари на світовому ринку зросли настільки, що сільське господарство і без цих уливань могло б почуватися цього року дуже пристойно за розумної політики уряду. Не менш щедрою була рука, що дає, коли відрізали шматок бюджетного пирога шахтарям і міжнародним перевізникам. Скажемо прямо, і це на сьогодні не найбідніші галузі в нашій економіці. За нинішніх цін на вугілля та міжнародні перевезення вони цілком могли б себе забезпечити.

Однак такою є логіка слабкого уряду — хто найсильніше за всіх на нього тисне, хто за минулі роки примудрився сформувати потужне лобі та може зібрати достатню кількість людей, здатних потужно стукати касками об асфальт чи перекривати дороги, той і змусить чиновників, які поступаються під таким напором, рахуватися з їх інтересами на шкоду потребам колег, які працюють в інших галузях. А кого за цих умов може мобілізувати ЖКГ, щоб виконати стратегічний план роботи, над яким от уже півроку трудяться найкращі українські експерти-економісти під керівництвом міністра Олексія Кучеренка?

Переді мною Пакет проектів нормативно-правових актів з реформування житлово-комунального господарства. Його підготували на виконання доручення Кабінету міністрів України (протокол №34 від 09.07.2008 р.) відповідно до Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів із питань соціально-економічного розвитку України (розпорядження КМУ від 04.10.2006 р. №504-р).

За відгуком експертів, це справді професійно розроблений документ, який дає змогу нарешті зрушити з мертвої точки перетворення комунального господарства країни. Залишилося всього нічого — виділити необхідні бюджетні кошти і в путь. Однак те, що виділили в бюджеті, попри всі обіцянки і начебто розуміння критичного становища в галузі, — це справжнісінький дріб’язок, про який навіть говорити не хочеться.

Отже, виникає одвічне запитання: що робити? Піднімати на демонстрації мерів міст чи чиновників міністерства? Та хіба зможе мобілізувати когось міністерство та його міністр, які залишилися без коштів?.. У такому становищі вони будуть цікаві хіба що тим, хто захоче знайти цапа-відбувайла за неминучий розвал комунального господарства. А катастрофа може постукати в двері так несподівано й грізно, що буде вже не до пошуку винних.

Відомі вчені єдині в одному — у ЖКГ сплелися воєдино всі біди нашого суспільства та нашої економіки. Невирішені проблеми галузі серйозно впливають на все: на інвестиції, на конкурентоспроможність країни, на наше здоров’я і навіть на демографію. Тому що, як стверджує директор Інституту демографії та соціальних досліджень, членкор НАНУ Е.Лібанова, поки в людей немає квартир, вони не народжуватимуть дітей і не зможуть нормально працювати.