4.2. Заходи з енергозбереження у житлово-комунальному господарстві
Житлово-комунальне господарство в Україні за обсягами споживання енергоносіїв займає 3 місце і щорічно споживає біля 10 млрд. кВт.год. електроенергії і майже 8 млрд. м3 газу.
Але ефективність використання енергоносіїв ще досить низька, що обумовлене рядом факторів.
Штучне утримання тарифів за енергію для населення та застосування державних дотацій для підприємств не стимулює ні виробників, ні споживачів послуг до економного та раціонального витрачання електроенергії, води і теплової енергії. Значне перевищення тарифів на воду та тепло для промислових підприємств, порівняно з тарифами для населення, не дає бажаних позитивних результатів. Всі ці витрати входять до собівартості промислової продукції, що призводить до різкого зростання її ціни. Фактичне споживання води і теплової енергії значно перевищує санітарно-гігієнічні норми забезпечення комфортних умов.
Питомі витрати палива на виробництво 1 Гкал тепла - в комунальній енергетиці країни становлять 180-200 кг. у. п., а в розвинутих державах світу – 140 – 160 кг.у.п. На опалення 100 м2 житла витрачається біля 4,4 т.у.п.
Через надмірну централізацію теплопостачання, експлуатацію малоефективного та зношеного обладнання, низьку теплозахисну спроможність огороджуючих конструкцій житлових будинків застарілих серій втрачається майже 30-40% виробленої теплової енергії. Багато інженерних мереж все ще перебувають в аварійному стані, що також призводить до непродуктивних витрат енергії.
Питома вага витрат паливно-енергетичних ресурсів в собівартості послуг теплопостачання становить 80%.
По підгалузях житлово-комунального господарства вартість енергоносіїв в собівартості виробництва послуг становить:
водопостачання - 52,5 % в т.ч. електроенергія 52,4%;
водовідведення - 42,4 % в т.ч. електроенергія 42,3%;
міськелектротранс - 38,7 % в т.ч. електроенергія 38,7%.
Технологічна схема водопостачання та водовідведення у Харківській області така, що по енерговитратах водопостачання має найвищі показники в державі, а по водовідведенню – найнижчі.
Найважливішими заходами, спрямованими на енергозбереження в галузі визначені:
- у водопровідно-каналізаційному господарстві – впровадження технологічних схем регулювання п’єзометричних характеристик на водопровідних мережах, технологій переривчастої аерації стічних вод, аеротенків-освітлювачів, технологічних рішень щодо використання біогазу очисних споруд як альтернативного палива, автоматизація роботи насосних станцій, санації магістральних водоводів, широке застосування перетворювачів частоти оберту приводів насосів тощо;
- у теплоенергетиці – заміна морально застарілих котлів на нові з більшим ККД, впровадження нових методів антикорозійного захисту теплових мереж, ефективного теплоізоляційного покриття трубопроводів, автоматики та регулюючого обладнання, пластинчатих теплообмінників, автоматизованих систем керування технологічними процесами вироблення та подання споживачам теплоенергії, впровадження систем, що регулюють подачу тепла споживачам в перехідний період, розробка та впровадження нових типових проектів з оптимальним поєднанням помірно централізованих та децентралізованих систем теплопостачання, використання альтернативних видів палива та джерел тепла (енергії сонця, вітру, біогазу, біодизельного палива, геотермальних вод, відходів виробництва тощо);
- у житловому господарстві – впровадження прогресивних архітектурно-конструктивних рішень та технологій будівництва і ремонту житла, поліпшення теплозахисних та енергозберігаючих характеристик будівель, перевірка стану теплоізоляції теплового, термічного обладнання та трубопроводів, споруд та житлових будинків з використанням тепловізійних та інших високопродуктивних методів обстеження; впровадження енергозберігаючих світильників; широке застосування попередньо ізольованих металевих та пластмасових труб; покращення герметизації термічного обладнання; своєчасного ремонту теплоізоляції із застосуванням сучасних теплоізоляційних матеріалів та інше.
В м. Харкові та області експлуатується багато малих та середніх котелень, обладнаних котлами старих модифікацій (наприклад, НДІСТу-5), які мають низький ККД (40-50%%) та потребують значних витрат на підтримку їх у робочому стані. В області розроблена і впроваджується концепція реконструкції таких котелень. Згідно з цією концепцією старе обладнання використовується для роботи під час пікових навантажень, а нове високоефективне обладнання забезпечує теплопостачання протягом 150-160 діб опалювального періоду. Такий підхід забезпечує значну економію коштів на реконструкцію.
Влітку великі та середні котельні забезпечують потреби гарячого водопостачання. При цьому велике котельне обладнання працює у малоекономічних режимах. Для транспортування теплоносія затрачається велика кількість електроенергії. Щоб уникнути цього на ТРП повинен бути встановлений високоефективний котел (теплогенератор), який забезпечує гаряче водопостачання соціально важливих об’єктів (лікарень, дитячих закладів, басейнів і т.п.), або всіх споживачів влітку, а взимку буде догрівати теплоносій від котельні, якщо в цьому буде потреба.
На котельнях м. Харкова та області експлуатується значна кількість малих котлів різної паропродуктивності. Вони виробляють пару тиском до 1,6 МПа, в той час як на опалення і більшість технологічних потреб необхідно менше 0,6 МПа, а часто достатньо і тиску, близького до атмосферного. Залишки тиску непродуктивно дроселюються. Загублену при цьому енергію пари можна використати, встановивши, відповідно, “малу” турбіну (орієнтовно діапазон потужностей 0,5 – 4,0 МВт, в залежності від паропродуктивності котлів), і практично безкоштовно (у всякому разі без додаткових витрат палива) виробляти електроенергію, тобто застосовувати системи когенерації.
