Значна затратність виробництва, висока вартість капітального будівництва, тривалий термін окупності інвестиційних проектів, нестабільність тарифної політики, недостатня прозорість фінансових потоків, ризики втрати інвестицій від непрогнозованої політики регіональних властей – цей комплекс питань з'являється перед приватним інвестором при входженні до комунального бізнесу.

Проблеми законодавства у сфері фінансового оздоровлення і тарифного регулювання гальмують інвестиції в ЖКГ. "Основним завданням держави повинні стати заходи зі зниження інвестиційних ризиків. За нинішніх умов приватний бізнес в "комуналку" не піде. Підуть лише ті, хто володіє, в першу чергу, здоровим відчуттям авантюризму, оскільки без цього тут поки працювати неможливо", - вважає генеральний директор ЗАТ "Комплексні енергетичні системи" Михайло Слободін.

Але пускати всіх охочих на ринок ЖКГ урядовці не збираються. Проте, якщо сферу ЖКГ просто віддати ринку, тоді ціни встановлюватимуться на основі попиту і пропозиції. У цьому разі міські адміністрації будуть не в змозі впоратися з великою кількістю пропозицій від комерційних структур, охочих реформувати ЖКГ.

Переваги інвестиційних вкладень в ЖКГ

Як не парадоксально, застарілі технології, надхмарна енерговитратність і високий знос обладнання свідчать про значний ресурс для скорочення управлінських, технологічних і експлуатаційних витрат. За існуючих тарифів зменшення витрат на випуск одиниці продукції в масштабах навіть одного міста дає колосальний фінансовий результат і є основою механізму повернення інвестиційних вкладень.

Ще один плюс приватних вкладень в ЖКГ - стабільність, адже галузь існуватиме вічно. Крім того, епоха накопичення швидкого капіталу закінчується, за цей період була сконцентрована значна маса "довгих грошей", які вимагають надійних вкладень на великий термін, навіть під невисокий відсоток. Однією із сфер вкладення цих коштів є житлово-комунальне господарство. Все це пояснює, чому компанії, що прагнуть вийти на комунальний ринок, так запекло конкурують між собою, незважаючи на те, що жоден з операторів ще не отримав значних прибутків.

Останніми роками зростання цін на комунальні послуги випередило інфляцію, що сприяло притоку додаткових коштів. На них можна було модернізувати 40% всієї сфери ЖКГ. Насправді оновлення технічної бази не відбулося, і навіть фінансовий стан підприємств ЖКГ не став кращим. І це цілком природно, оскільки керівники та працівники цієї сфери не зацікавлені в заощадженні коштів, а санкції за неефективне використання ресурсів до них не застосовуються.

Через різні причини житлово-комунальний сектор Росії є досить проблемним. По-перше, це й важкий фінансовий стан більшості російських підприємств ЖКГ. По-друге, неврегульовані майнові відносини і порядок управління майном. По-третє, це принципи тарифного регулювання та непрозорість всієї системи. Поки що система регулювання тарифів звелася до встановлення верхньої планки їх приросту. Це вирішує одну проблему, але створює безліч інших.

Бичем галузі експерти називають неефективний менеджмент муніципальних підприємств, у яких процвітають невиробничі витрати. На 1 січня 2004 р. обсяг простроченої кредиторської заборгованості у сфері ЖКГ становив 155 млрд. рублів, дебіторської - 200,8 млрд. рублів. У більшості випадків невизнана дебіторська заборгованість муніципальних унітарних підприємств ЖКГ утворюється через невиплати з місцевих і регіональних бюджетів за користування послугами муніципальних організацій та дотації малозабезпеченим верствам населення. Бюджети "верстають" депутати місцевої влади, при цьому економічні чинники, як правило, відходять на задній план. Тому "дебіторка", по суті, є дефіцитом місцевих бюджетів, трансформованим у форму збитків організацій ЖКГ.

Тарифи на комунальні послуги нараховуються за витратним, а не за стимулюючим принципом та за методом індексації до рівня торішніх витрат. Таке формування тарифу тільки підштовхує до неефективного управління і штучного зростання витрат. Федеральна служба з тарифів, визначаючи тарифи для природних монополій на 2005-2006 рр., проіндексувала на наступний рік як прибуткові тарифи РАТ "ЄЕС", так і збиткові тарифи комунальників на рівень темпів інфляції плюс прибутковість. За словами Ігоря Іщенка, заступника голови правління найактивнішого приватного оператора РКС, при такому підході багаті галузі ставатимуть багатшими, а комунальне господарство і надалі буде відчувати "тарифний голод".

Не платять за комунальні послуги всі: індивідуальні споживачі, приватні підприємства, державні організації, органи влади - від муніципальної до федеральної. Причому індивідуальні споживачі не є найбільш злісними неплатниками. Міністр регіонального розвитку РФ Володимир Яковлєв, виступаючи 14 листопада 2005 року в Держдумі РФ у ході парламентських слухань на тему "Законодавче забезпечення реформування ЖКГ", відзначив, що житлово-комунальне господарство є нині тією галуззю, яка потребує колосальних витрат для модернізації і подальшого розвитку. Інженерна інфраструктура комунального господарства країни зношена на 60-70%. Кредиторська заборгованість підприємств ЖКГ перевищує 300 млрд. рублів, при цьому накопичення боргів створює проблеми з роздержавлення цієї сфери. В.Яковлєв упевнений, що муніципальні унітарні підприємства та державні унітарні підприємства не створюють умов для ліквідації кредиторської заборгованості, "їх необхідно перевести в іншу форму власності". За його словами, обсяг послуг, наданих підприємствами ЖКГ, зростає: у 2004 році він становив 1 трлн. 65 млрд. рублів, проте ринок у цій сфері так і не сформувався. У зв'язку з цим питання роздержавлення ЖКГ є одним з найважливіших, підкреслив В.Яковлєв.

Не можна забувати, що в послугах для кінцевих споживачів частка вартості послуг, наданих підприємствами ЖКГ, становить усього 5-15%. Все інше - це вартість продукції природних монополій (тепла, електроенергії, газу), а також вугілля, труб та ін. До числа чинників, що перешкоджають позитивним змінам у ЖКГ, у першу чергу слід віднести макроекономічні диспропорції російської економіки. У ЖКГ - це невідповідність між темпами зростання цін на ресурси і послуги та рівнем доходів населення.

За встановленими тарифами приватний споживач сплачує житлово-експлуатаційній організації поки що не за послуги. Зберігається перехресне субсидування: частину спожитих послуг населення оплачують промислові підприємства, тарифи яких внаслідок цього зростають.

Окрім перехресного субсидування, населенню дається ще безліч преференцій з боку властей - пільги і субсидії. Наприклад, перед черговими виборами місцева влада знаходить групу пільгових громадян (або організацій). Для них законодавчо встановлюється оплата не 100% спожитих послуг, а, наприклад, 50%. Половину, що залишилася, відшкодовуватиме комунальним підприємствам місцевий, регіональний або федеральний бюджет. Оскільки, як правило, в бюджеті не передбачено таких коштів, а послугу вже надано, комунальні підприємства не можуть отримати відшкодування. Тому бюджетну компенсацію пільг відносять на планові збитки ЖКГ. Недофінансування і неефективне використання коштів створює кризову ситуацію в житлово-комунальному секторі, тоді як переведення пільг у грошову форму і забезпечення сталого фінансування могло б вирішити проблему багатьох комунальних підприємств.

У цілому в країні пільгами у комунальній сфері користується 42% населення. Близько 15% громадян - учасники програми адресної соціальної допомоги, при цьому сума субсидій становить близько 30 млрд. рублів. Сьогодні ці кошти також дуже рідко доходять до виробників послуг. Одним з головних фінансових ризиків для приватних операторів комунального сектору є невідшкодування з бюджету витрат за пільгами. Якби пільги перевели в грошові виплати, приватні компанії могли б заявляти громадянам повний платіж, а пільговики самі б розбиралися з владою, тобто через суд вимагали від держави те, що вона їм обіцяла. Проте держава поки що вирішила перевести в грошову форму всі пільги, окрім пільг з ЖКГ.

Приватний бізнес в ЖКГ Росії

На сьогоднішні ні галузь, ні фахівці переважно не готові до формування серйозного пакета комунальних проектів. Мабуть, ще однією проблемою є відсутність вдумливої, серйозної роботи за проектами розвитку муніципальних структур. Вони повинні відповідати за розвиток комунальної інфраструктури, і лише після усвідомлення муніципалітетами цієї відповідальності можна обговорювати реальні інвестиції в цей сектор.

Перед Москвою також постала проблема незбалансованого розвитку бізнесу і відповідної інфраструктури, яка повинна забезпечувати місто електрикою, теплом і газом. Нині приватизувати комунальну інфраструктуру законодавчо не дозволяється. Тому інвестор для гарантії окупності і повернення інвестицій змушений брати у довгострокову оренду електричні, теплові і водопровідні мережі і як оператор інфраструктури здійснювати експлуатацію, проводити модернізацію комунікацій, налагоджувати збут теплової та електричної енергії, збір платежів та освоювати інвестиції. Саме так нині намагається працювати ВАТ "Російські комунальні системи". Компанія експлуатує комунальну інфраструктуру, продає споживачам послуги та збирає з них кошти. За перший період РКС уклали короткострокові договори співпраці з регіонами.

Нині компанія перейшла до операцій з реабілітації та розвитку інфраструктури строком на 5-15 років з внесенням інвестицій у розмірі від декількох десятків мільйонів до мільярда рублів. Майно муніципалітету передається в оренду, модернізується, і після повернення інвестицій комунікації залишаються власністю муніципалітету. Ця схема є близькою до класичної концесії. За цією схемою планує працювати ВАТ "Регіональні комунальні інвестиції" (РКІ) - структура, створена Олегом Дерипаскою, опонентом Анатолія Чубайса. Ця компанія працюватиме за принципом РКС - передбачається створення дочірніх компаній в регіонах, отримання ними в управління об'єктів ЖКГ, а також створення філіалів дочірніх компаній для експлуатації об'єктів житлово-комунального комплексу. Роботи проводитимуться за етапами. ЗАТ "Комплексні енергетичні системи" (КЕС) планує працювати інакше. Воно реєструє в регіонах свої філіали, пропонуючи регіональним властям оригінальну модель управління комунальними об'єктами - муніципалітети можуть стати акціонерами приватної електромережної компанії. Для довгострокової оренди майно ЖКГ необхідно юридично оформити за муніципалітетом. Це виконано лише для 7% муніципальних структур. Оскільки при оренді гарантією є грошові потоки, то за умови довгострокових договорів це може зацікавити інвесторів. Єдиним негативним для муніципалітету чинником в цій схемі залишається відсутність системи технологічного і господарського контролю за роботою приватного оператора. З другого боку, ніщо не заважає владі розірвати договір з інвестором, коли він вклав гроші, відновив і модернізував інфраструктуру, але ще не повернув кошти. Прибутковість різних секторів комунального бізнесу є різною.

Нині найприбутковішим вважається електропостачання. Лише на цьому бізнесі зосереджена діяльність КЕС. Водопостачання теж має позитивну, хоча і меншу прибутковість. На ньому спеціалізуються оператори "Новогор" і "Росводоканал". Теплопостачання поки є збитковим бізнесом. Тепло- і електропостачання здійснюють структури РАТ "ЄЕС" "АТ-енерго", "Міжрегіонгаз" за невеликим виключеннями є монополістом на ринку роздрібного газопостачання, а РКС і РКІ беруться за все. Однак утилізація побутових відходів залишається наразі поза зоною інтересів великих компаній. Мотивоване приватне управління може принести споживачу більше користі, ніж муніципальне. Є надія, що підприємці поліпшать якість послуг: вода не буде іржавою, знизиться кількість аварій, а газ, тепло і електроенергія будуть надходити до населення без місячних перерв. Споживачу навряд чи варто чекати від реформи зниження тарифів - його не відбудеться хоча б тому, що існує інфляція. Але якщо залишити ЖКГ в такому стані, як нині, то найближчим часом воно, без перебільшень, розвалиться.

ВАТ "Російські комунальні системи" зареєстрований 29 травня 2003 року. Контрольний пакет РКС належить ЗАТ "Комплексні енергетичні системи" (КЕС) підприємця Віктора Вексельберга, блокуючий пакет має РАТ "ЄЕС Росії". У I півріччі 2006 року завершено формування цільової структури акціонерного капіталу: 75% акцій належить КЕС-холдингу, 25% - РАТ "ЄЕС". Успішно здійснено процес передання комунального бізнесу КЕС-холдингу в управління РКС. Остаточно процес консолідації має завершитися восени поточного року. Крім того, акціонери компанії ухвалили важливе рішення про збільшення статутного капіталу РКС з 1 млрд. до 4 млрд. рублів. На IV квартал поточного року планується додаткова емісія.

Керівництво компанії розраховує у 2007 році мати річний оборот сумою 30-32 млрд. рублів. Нині РКС через свої регіональні дочірні компанії представлені в 11 суб'єктах РФ, компанія на правах довгострокової оренди оперує комунальними активами окремих міст. Основним напрямом діяльності компанії є обслуговування житлової фундації, гаряче і холодне водопостачання і каналізація, виробництво і реалізація електричної і теплової енергії.