НОВА РЕДАКЦІЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РЕФОРМУВАННЯ ЖКГ

Нова редакція програми реформування житлово-комунального господарства пройшла низку ґрунтовних обговорень та була в цілому підтримана науковцями Національної Академії Наук, Асоціацією міст України, представниками громадськості.

Програма розглянута та прийнята за основу Міжвідомчою комісією з питань реформування ЖКГ, до складу якої входять представники міністерств, народні депутати України, громадські організації тощо.

На відміну від чинної на сьогодні програми, її нова редакція розглядає реформу з точки зору людини та її сприйняття того, що відбувається у цій надзвичайно важливій для життєзабезпечення суспільства сфері. Відповідно до нової програми реформування житлово-комунального господарства має стати складовою житлової політики України, яка визначатиме основні засади забезпечення людини житлом та організацію належної експлуатації і обслуговування житлового фонду.

Реалізація Програми має запустити таку модель, яка по завершенню реформ дозволить галузі функціонувати на ринкових засадах в умовах розвинутого державного регулювання суб’єктів природних монополій.

Інституційні, законодавчі та організаційні заходи, передбачені Програмою, спрямовані на проведення структурних реформ, та дадуть змогу запровадити нові правила на ринку житла і його обслуговування, змінити відношення суспільства і бізнесу до житлово-комунальної галузі. По завершенню реформ підприємства ЖКГ мають стати звичайними прибутковими та ефективними компаніями та поступово позбавлятися бюджетної підтримки.

Нас непокоїть стан комунальної інфраструктури (систем тепло-, водопостачання та водовідведення), недосконала тарифна політика та незрозумілість підходів до бюджетної підтримки галузі та населення протягом реформування. За роки, що минули, не вдалося переломити тенденцію щодо зменшення втрат води і тепла, зростання ветхих та аварійних мереж, а також зменшити витрати енергоресурсів при виробництві та наданні житлово-комунальних послуг. Потреби галузі у інвестиційних ресурсах надзвичайно високі і ми маємо визначитися з фінансовими джерелами, за рахунок яких ці потреби можуть бути задоволені.

В світі не існує інших джерел фінансування розвитку комунальної інфраструктури, ніж тарифи, бюджетна підтримка, інвестиції при наданні підприємств в концесію або приватизацію, та кредитні ресурси. Водночас не можна розраховувати на інвестиції та залучення кредитних ресурсів за умов, якщо операційні витрати підприємств не покриваються за рахунок тарифів та підтримки з боку бюджету.

Зважаючи на це, одними з основних пріоритетів Програми визначено удосконалення тарифної політики на ринку житлово-комунальних послуг та зміна підходів до бюджетної підтримки галузі.

Що стосується тарифів, то тут ми маємо чітко окреслити траєкторію приведення їх у відповідність до економічно обґрунтованого рівня з урахуванням в них інвестиційної складової. Розуміння цієї траєкторії дасть нам змогу визначитися на середньострокову перспективу з принципами та критеріями надання бюджетної підтримки підприємствам галузі та безпосередньо людям, які потребують такої підтримки.

Від безсистемного, стимулюючого безгосподарність вливання коштів у підприємства галузі в умовах викривленої тарифної політики та без належного контролю з боку держави, ми пропонуємо зосередити бюджетне фінансування на реалізації таких завдань, як:

• стимулювання запровадження інновацій;

• підтримка наукового забезпечення та розвитку нормативно-правового регулювання житлової сфери і діяльності на ринках житлово-комунального обслуговування;

• широка роз’яснювальна робота серед населення з питань розвитку житлової сфери і сфери житлово-комунальних послуг, енергоефективності та енергозбереження,

• здешевлення кредитів для реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних для держави напрямах.

Така політика держави створить привабливі умови для залучення в житлово-комунальне господарство кредитних коштів міжнародних фінансових організацій та обумовить приход у галузь стратегічних інвесторів.

Реалізація цих завдань вимагає розбудови відповідної інституційної інфраструктури.

Це, перш за все, інституалізація власника будинку – створення ОСББ та розвиток інституту управляючих будинками. Ми маємо відійти від штучної монополізації ринку житлових послуг, яка є підґрунтям для зниження якості послуг, що надаються населенню, та для нехтування правами споживачів. Ми маємо створити умови для залучення коштів ОСББ на термомодернізацію будинків, встановлення побудинкових приладів обліку, капітальні ремонти. Це непрості завдання, оскільки для їх реалізації необхідно не лише створити відповідну нормативно-правову базу. Необхідно донести її до населення, надати людям роз’яснення з питань створення ОСББ, прав і обов’язків об’єднання, переваг і ризиків. Необхідно навчити людей та компанії управлінню будинками, ознайомити їх з досвідом діяльності управляючих компаній в світі та, зокрема, в Росії, Казахстані, Белорусі. Необхідно здійснювати контроль за якістю послуг, що надаються населенню.

По-друге, забезпечення конкуренції на ринку житлових послуг та налагодження контролю за якістю та надійністю житлових послуг Державною житлово-комунальною інспекцією.

По-третє, запровадження сучасної ринкової системи регулювання на ринку природних монополій – створення Національної регулюючої комісії у сфері комунальних послуг та залучення Державної житлової інспекції для контролю за додержанням підприємствами-монополістами ліцензійних умов.

Житлово-комунальна галузь має надзвичайно високий потенціал для енергозбереження. І це особливо важливо в умовах необхідності економії використання природного газу та електроенергії, зменшення вартості виробництва житлово-комунальних послуг тощо. Наше головне завдання - зменшити надзвичайно високі втрати ресурсів (головним чином це стосується води) та, енергоємність виробництва.

Світовий досвід доводить, що реалізація Національних програм енергоефективності має розпочинатися саме з житлово-комунальної сфери і, у першу чергу, з енергозбереження у житлових будинках. Це обумовлено двома факторами. Перше – терморегуляція будинків, облаштування їх лічильниками та запровадження ощадливого відношення населення до енергетичних та інших ресурсів дає змогу досить швидко і з найменшими витратами з огляду на кінцевий результат отримати економічний ефект. По-друге, зменшення енергоспоживання у житловому фонді дозволить спрогнозувати потреби у теплі та воді на середньо та довгострокову перспективу, що, у свою чергу, дасть змогу ефективно витрачати кошти населення, державного та місцевих бюджетів на модернізацію комунальної інфраструктури.

Саме з урахуванням необхідності вирішення цих завдань до Урядової програми на 2008 рік включено такі пріоритети у діяльності Міністерства, як:

• формування нової житлової політики України, орієнтованої на потреби людини та її можливості;

• формування та стимулювання ефективного власника житла;

• забезпечення можливостей вибору населенням способу управління житлом та його обслуговування, ліквідація монополії ЖЕКів;

• запровадження системи державного регулювання монопольних ринків комунальних послуг, зокрема щодо удосконалення проведення тарифної політики, ліцензійних умов та системи контролю за їх додержанням, захисту прав споживачів;

• підвищення енергоефективності житлового фонду;

• розвиток комунальної інфраструктури на базі запровадження енергозберігаючих технологій.

На реалізацію Програми реформ нами підготовлено та надано на розгляд до міністерств низку нормативно правових актів: безпосередньо нову редакцію Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства, Концепцію розвитку державного регулювання на ринку комунальних послуг, проект Закону про особливості оренди та концесії об’єктів тепло-, водопостачання та водовідведення, проект Постанови про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, створено Державну житлово-комунальну інспекцію тощо.