Главная » 2008 » Июнь » 23 » 23.06.2008 Вітання голови облдержадміністрації Арсена Авакова до Дня державної служби
23.06.2008 Вітання голови облдержадміністрації Арсена Авакова до Дня державної служби
18:36
Шановні колеги! Щиро вітаю вас з 90-річчям державної служби! Всім державним службовцям в день професійного свята бажаю гордості за ту справу, якій ви присвятили своє життя. Нехай мудрими будуть ваші дії, вірність і відданість справі забезпечують ваші успіхи, а ваша діяльність знаходить повагу та довіру громадян до органів влади.
Всіляких гараздів, міцного здоров'я, миру, любові та злагоди у ваших родинах, віри у наш народ, у краще майбуття.
З повагою
Голова Харківської обласної державної адміністрації
Арсен АВАКОВ
Довідково:
Цього року ми маємо нагоду відзначити 90-річчя сучасної української державної служби. За результатами наукових досліджень з історії вітчизняної державної служби, своїм корінням державна служба сягає часів княжої Русі; паралельно з військовою структурою у козацьку добу Богдана Хмельницького також була розвинута ієрархія цивільних посад.
Але як окремий інститут національної держави державна служба у її нинішньому розумінні – статус державних службовців урегульований законом, уповноваження державних службовців на здійснення функцій держави, а також отримання ними заробітної плати з державного бюджету – з’явилась у часи Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
Чому саме 90-річчя? Які саме підстави дають нам можливість так вважати? На відміну від уряду УНР доби Центральної ради 1917-18 років, а також і Директорії 1918 року, гетьман Скоропадський вважав одним з головних своїх завдань побудову професійної державної служби, і зосереджував на цьому значні зусилля. Про це свідчать його підходи до підбору персоналій на посади в апараті управління за принципом насамперед професійності, а не національного чи політичного забарвлення.
Саме з метою побудови державного апарату у часи гетьманату Скоропадського було прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які уперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби.
Чільне місце тут займає Закон про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі – таким чином було закладено один з головних механізмів, який став невід’ємним атрибутом вступу на державну службу – складання присяги. При цьому присяга не була лише символом – вона була обов’язковою умовою набуття статусу державного службовця.
Наступний момент – Законом про нормальний розпис утримання службовців в центральних урядових установах цивільних відомств від 26 червня 1918 року в Українській Державі було фактично запроваджено аналог нинішньої системи категорій посад та рангів державних службовців – систему класів посад та рангів пенсії урядовців, а також схему посадових окладів.
Іще однією досить важливою рисою тогочасної державної служби став Закон про порядок призначення на урядову службу, ухвалений гетьманом 24 липня 1918 року. У чомусь ця система нагадує нинішню: порядок призначення урядовця залежав від класу посади, причому кандидатури для призначення гетьманом на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) попередньо узгоджувалися з Радою Міністрів.
Отже, гетьман Скоропадський розумів необхідність створення саме національної урядової машини, і створювана на той час урядова служба мала суттєві елементи демократії, базувалась на кращих традиціях українського козацтва. Однак, гетьманові Скоропадському у силу бурхливого розвитку історичних подій так і не вдалося завершити розпочату реформу і втілити заплановане – розробити комплексний нормативний акт про державну службу.
Наша нинішня ситуація відрізняється від 1918 року, і ми маємо більш суттєві передумови для створення в Україні професійної і політично нейтральної державної служби європейського зразка. Ми маємо свою систему державної служби, яка, безумовно, більш розвинута, ніж у ті часи.
Сьогодні в Україні на державній службі перебуває понад 300 тисяч осіб, посади яких віднесено до певних категорій посад державних службовців.
В облдержадміністрації та райдержадміністраціях Харківській області сьогодні працює близько 3400 державних службовців, серед них молоді до 30 років – понад 26 відсотків, - 440 (13%) магістрів державного управління та державної служби. Значну частину державних службовців складають жінки, яких працює в області понад 72 відсотки.
Частка державних службовців України не перевищує 0,6% від загальної чисельності населення і є значно меншою, ніж в багатьох країнах Центральної та Східної Європи.
Актуальним залишається питання підвищення адміністративної культури державних службовців та вдосконалення управлінської діяльності через систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, здобуття та поглиблення конкретних професійних знань, умінь необхідних для виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків, надання високої якості державних послуг, спрямованих на задоволення законних інтересів та прав людини і громадянина.
Окремим перспективним напрямом роботи державної служби стає підвищення її суспільного престижу, залучення талановитої молоді для подальшого професійного навчання та працевлаштування в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Разом з тим, наслідком розвитку державної служби має стати оновлення діючої системи з метою задоволення не лише потреби держави у висококваліфікованих професійних кадрах, здатних впроваджувати новітні соціальні технології з урахуванням прогнозів соціально-економічного та політичного розвитку держави, а й державного службовця як особистості.
Досконалість адміністративної системи в поєднанні з компетентним і професійним корпусом державних службовців є запорукою успішної розбудови демократичної, правової і соціально-орієнтованої держави на рівні досягнень світової цивілізації.
Необхідність реформування вітчизняної державної служби для нас очевидна. При цьому ми рухаємось, у першу чергу спираючись на європейський досвід. Разом з тим, у порівнянні з країнами ЄС, це – рух у "наздоганяючій моделі" - так вийшло, що, живучи з ними в одному хронологічному періоді, у вимірі історичного часу, особливо стосовно державотворчих процесів, ми від них значно відстаємо.
