У структурі загальної оплати за житлово-комунальні послуги найбільшу частку складає плата за опалення. Викладати доводиться чималеньку суму, бо ж недешево коштує газ. Втім, ті, хто користується центральним опаленням, нерідко нарікають на якість самої послуги: мовляв, гроші тепловики беруть, а топлять поганенько... На фоні всього цього – маємо нині загальне подорожчання цього енергоносія. То ж багатьох споживачів цікавить -- чи зміняться через це ціни на газ для населення? Тим більше, що з цього приводу є немало суперечливої інформації. Одні посадовці запевняють, що ціна на газ для населення не зміниться, інші прогнозують її збільшення на 7-8 відсотків тощо.


- Питання ціни на газ є одним з найболючіших, і не тільки для населення, а й для економіки України загалом. Відповідне рішення прийматиметься урядом на базі аналізу реального газового балансу України та цінових пропозицій як щодо російського газу, так і газу внутрішнього видобування.

Моя особиста точка зору – ця проблема повинна розв’язуватися і в стратегічному, і в тактичному планах. Тактичний – це мінімізація певних ризиків, додаткового навантаження на населення в період опалювального сезону. Щодо стратегічного – на жаль, ми знаходимося у певному тупику, то ж треба досить радикально підходити до зміни підходу до ціноутворення на енергоносії, насамперед на газ.

Основним чинником впливу на цінову політику у нас є подорожчання газу, енергоносіїв на світових ринках Інший чинник -- стратегія розвитку вітчизняної газодобувної галузі і відповідно, ціни на газ внутрішнього видобування.

Мене непокоїть також і різниця в цінах на газ для населення, яке користується індивідуальним опаленням, та для підприємств теплокомуненерго. Вона є дуже небезпечною для підприємств і ставить споживачів їхніх послуг, а отже, і їх самих, у в нерівні умови по відношенню до тих, хто користується індивідуальними системами опалення, питання встановлення якого, до того ж, спірне і неоднозначне. Причому тут ідеться про великі ризики і загрози для подальшого існування систем централізованого теплозабезпечення загалом. Це підтверджується аналізом, зробленим і вітчизняними, й зарубіжними науковцями.

Завдання Міністерства -- законодавче і нормативне закріплення балансу інтересів споживачів і виробників житлово-комунальних послуг, у тому числі й з теплопостачання. І я обіцяю вам активну позицію міністерства при формуванні урядової політики у цьому питанні.


- У зв’язку з повідомленнями про те, що у газосховищах нині набагато менше газу, ніж заявлялося раніше, чи можливі перебої з його постачанням для споживання населенням?

- Я переконаний, що робота урядової комісії, яка вже створена, дасть відповіді на багато запитань. По-перше, треба негайно провести незалежний фінансовий, економічний аудит компанії НАК „Нафтогаз” і оприлюднити його, щоб суспільство знало реальну ситуацію. По-друге, переконаний, що діяльність природних монополій -- це НАК „Нафтогаз”, „Енергоатом” тощо, а також таких локальних монополій, як водо – і тепло постачальні компанії, має бути повністю прозорою для суспільства. Тільки за таких умов можна досягти балансу не тільки економічних, а й соціальних інтересів між виробниками і споживачами, і унеможливити таку ситуацію, коли певні чиновники паразитують на експлуатації цих монополій.


- В Україні є ідея синтезувати газ з біомаси. Чи може цей продукт синтезу повноцінно замітини природний газ?

- І виробництво цього синтетичного газу, і інші проекті, спрямовані на заміну природного газу, а також на пошук альтернативних джерел енергії і видів палива, безумовно, ми підтримуємо. Але цим процесам необхідне економічне підґрунтя для реалізації. Треба навчитися і правильно рахувати кошти, і прораховувати перспективи -- короткострокові, середньострокові, довгострокові... Треба розуміти світові тенденції щодо забезпечення енергоносіями, і, по суті, виробити чи скоригувати українську національну енергетичну доктрину. Але безсумнівно, що основним напрямком для України є диверсифікація джерел і видів палива, адже це – тільки на користь суспільству.


- Прозвучало повідомлення, що „Газ України” не укладатиме договори теплопостачання з боржниками, борг яких перевищує 15 відсотків. Чи торкнеться це населення?

- Хочу звернути вашу увагу, що йдеться про угоду між двома господарюючими суб’єктами. Ми робитимемо все, щоб ця угода не була диктатом з боку одного монополіста щодо іншого, меншого монополіста. Тобто з боку „Газ України” до підприємств теплокомуненерго. Ми забезпечимо рівність і паритетність обох сторін в цій угоді, але ми не збираємося втручатися у деталі виконання і стосунки цих суб’єктів.

Не тільки мені, як міністру, але й більшості населення, яке обслуговується тією чи іншою системою теплокомуненерго, байдуже, хто є її власником. Люди хочуть отримувати якісну послугу, готові за неї платити і хочуть знати, за що платять. Якщо послуга не якісна -- не хочуть і не будуть платити, і ми їх у цьому підтримаємо. А якщо нинішній власник не може забезпечити беззбиткової експлуатації, належного технічного стану підприємства, політики енергозбереження, оптимізації витрат, якщо він свою безпорадність перекладає на плечі людей, то ми будемо підтримувати дуже термінову зміну цього власника на ефективнішого. І це буде дуже жорстка позиція. Кожне підприємство якомога швидше має отримати ефективного власника чи концесіонера-управителя. А свідченням його ефективності будуть балансові показники, і основне – це задоволення чи не задоволення людей.


- І ще про взаємини споживача і постачальника. Як зробити так, щоб через заборгованість кількох споживачів на страждала ціла багатоповерхівка?

- Я не збираюся безоглядно захищати інтереси тепловиків чи водопостачальників. Міністерство впроваджуватиме житлову політику, основна мета якої на певному етапі -- захист людей від безпорадних комунальників. Отже, шановні керівники і власники компаній, будь ласка, індивідуально працюйте з кожним споживачем, знаходьте механізми як забезпечення якісними послугами акуратних платників, так і відключення та інших санкцій до тих, хто не хоче платити. А соціальна держава захистить тих, чий рівень доходів не дозволяє повністю оплатити житлово-комунальні послуги. В Україні діє система субсидій, напрацьована світовим досвідом, її лише треба вдосконалювати. Над цим ми працюватимемо разом з Мінпраці в рамках саме такої політики уряду.

І ще одне. Ми будемо поглиблювати свій вплив через систему ліцензування і тарифоутворення на діяльність монополістів, таких як підприємства водо- і теплопостачання. І серйозно поставимо перед всіма ліцензіатами завдання забезпечення лічильниками всіх споживачів, аби за рік-два взагалі зняти це питання. Від шахрайства і безпорадності комунальників маємо раз і назавжди позбавитися. Якщо не зробили цього за попередні 17 років, то зробимо нині -- за один чи два роки.