Увечері 21 березня народні депутати ухвалили, мабуть, перше справді значуще рішення майже за рік нічогонероблення. Чинний закон про держзакупівлі скасували переважною більшістю голосів.
Коментарі політиків були схожі на переможні реляції з фронту: «тендерний спрут знищений» (лідер «НС—НУ» В.Кириленко), «держава звільнена від законодавчої корупції» (спікер А.Яценюк), «повернення до того, що будоражило країну з 2004 року, не буде» (лідер фракції БЮТ І.Кириленко). Слухаючи це, нам у «ДТ» захотілося випити шампанського за перемогу. Все-таки два роки воювали: копали, писали, слухали погрози, круглі столи збирали, одержували позови й ходили в суди. Нехай ми й розуміємо, що всі наші зусилля могли так і залишитися марними, а розв’язання держзакупівельних проблем так реально й не зрушило б із мертвої точки, якби Кабмін усерйоз не взявся за зміну умов... газових поставок. Адже все дуже просто — удар Тимошенко по РУЕ потягнув за собою відповідний президентський удар по ТПУ... Удар Тимошенко по Черновецькому спричинить удар по Губському. Око за око, й дивись — народ прозріє.
Але повернімося до держзакупівель. Чи є привід для торжества? Які рішення ухвалила Верховна Рада, й що вони означають для замовників тендерів, їхніх учасників і суспільства загалом?
Крім скасування чинного закону про держзакупівлі, підтриманий Радою закон (запропонований спікером) містить доручення урядові негайно розробити «Тимчасове положення про проведення держзакупівель». Воно регулюватиме держзакупівлі до набрання чинності новим профільним законом. При цьому, якщо вірити повідомленню на сервері ВР (на момент написання статті тексту закону не було), закупівлі, які були розпочаті до набрання чинності законом, проголосованим 21 березня, мають проводитися на підставі цього тимчасового положення. Положення має відповідати редакції закону про держзакупівлі, яка діяла на 17 листопада 2004 року, за винятком статей, що суперечать вимогам СОТ (преференції вітчизняним товаровиробникам).
Через два тижні Кабмін зобов’язаний представити парламенту свій законопроект. Відповідно до постанови ВР
№ 1476-д/п, ухваленої 21 березня одночасно з законом, комітету з економічної політики також доручається внести новий проект закону.
Уся ця правова конструкція викликає великі запитання. Ясно тільки одне: Тендерна палата, Міжвідомча комісія, розміщення тендерної інформації на сайті ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (як і на будь-яких інших приватних веб-сайтах), публікація в бюлетені ТПУ — всі ці елементи мають піти в минуле, принаймні до ухвалення нового закону. Якщо, звичайно, тимчасове положення справді відповідатиме ключовим нормам закону № 1294-IV від 20 листопада 2003 року, який діяв на 17 листопада 2004-го.
Спеціально уповноваженим органом у сфері держзакупівель швидше за все стане Міністерство економіки. А далі — суцільні неясності. Де публікуватимуться оголошення про тендери? Міністерський «Вісник державних закупівель» перебуває в стадії ліквідації. Яким буде поріг для проведення держзакупівель? Чи потраплять під режим положення державні підприємства (їх немає в законі №1294-IV)? Яким буде порядок оскарження чи узгодження закупівель в одного виконавця? Колишній департамент координації держзакупівель (нині — департамент товарних бірж) уже давно знекровлений. Чи в ньому оселяться старожили ТПУ?
Нарешті, що робити з закупівлями, початими до 21 березня? Закон зворотної сили не має, тому в суді згадану норму ухваленого ВР закону можна легко оскаржити...
Немає нічого більш постійного, ніж щось тимчасове. Пострадянська аксіома, яка не потребує доказів. На
момент голосування багато депутатів орієнтувалися на відновлення в ролі перехідного закону все тієї ж редакції №1294-IV. З цією ініціативою виступав, наприклад, екс-міністр юстиції О.Лавринович. Переваги такого варіанта очевидні.
А от «тимчасовість» положення й відкладання остаточного законодавчого розв’язання проблеми різко підвищує ризик тіньових угод («коробки з-під ксероксу» або «валізи аргументів» стають актуальними). За словами очевидців, «тендерна гвардія» почувалася дуже спокійно під час голосування 21 березня. На відміну від ситуації початку лютого, коли ініціатива Блоку Литвина привела одного з «гвардійців» у стан істеричного метання сесійною залою.
Правовий вакуум можна увічнити, домігшись скасування кабмінівського положення яким-небудь мухосранським судом.
До того ж заплановані законопроекти потраплять на розгляд у комітет з економічної політики, яку очолює почесний президент ТПУ О.Ткаченко. Якщо, звичайно, ВР не відбере в комітету регулювання держзакупівель...
До речі, теперішній керівник департаменту товарних бірж Мінекономіки як член Міжвідомчої комісії не зробила жодної привселюдної заяви, що хоч якось критикує ситуацію з держзакупівлями. Дивний збіг: представник інтересів ЄКА в судах має таке ж прізвище, що й глава цього департаменту...
Примітно, що 20 березня ТПУ опублікувала ще один висновок, в якому заявила, що ціни на послуги «консультантів» держзакупівель визначаються ринком, а за користування «об’єктами інтелектуальної власності» треба сплачувати роялті. Нагадаємо, що патенти на тендерну документацію «бютовських гвардійців» ніхто не відміняв, як і ексклюзивні патенти ЄКА на сайт zakupivli.com...
Можливо, наші побоювання безпідставні. Й голосування 21 березня — це ендшпіль дворічної тендерної партії, яка коштувала держбюджету кілька мільярдів. Не виключено, що це голосування — свідчення того, що обмін ключовими жертвами між помаранчевим «королем» і сердечною «королевою» вже відбувся.
Та й відповідальність народних депутатів перед громадянами за їхні привселюдні обіцянки під час передвиборної кампанії теж штука, попри все, не зовсім пуста.
«Що треба, аби система була оптимальною — питав В.Пинзеник під час круглого столу в редакції «Дзеркала тижня» 1 вересня минулого року. — Є кілька принципових речей. Адже проблема не просто у використанні коштів. Їх треба використовувати ефективно.
2005 року наш уряд підготував чудовий законопроект, який передбачає кілька простих речей. Перше — чітко визначений час публікації інформації про тендер. Друге — чітке визначення місця публікації інформації. Це вимоги, які дозволяють створити конкуренцію при закупівлі. Третій принциповий момент — якщо умови тендера передбачають кілька критеріїв (ціну, якість, термін постачання), то тут переможців будуть визначати за відкоти. Критерій добору виконавця має бути єдиний — ціна. А всі технічні вимоги щодо мінімальної якості, термінів постачання ви «забиваєте» в умови проведення тендера.
Четверте — проводиться відкритий аукціон, із використанням конвертів або без. Але конверти нічого не варті. Відкрито проводиться редукціон, опитування йде щодо ціни. Виграє той, хто запропонує найнижчу. І, нарешті, публікація результатів, жодної плати (за інформаційні послуги. — Прим. авт.), заборона підвищувати ціни вже після тендера. І жодних громадських організацій. Проста й зрозуміла система».
Що ж, моменту істини залишилося чекати зовсім недовго.
